№1-61 від 09.06.2010

Міністру економіки України

Цушку В.П.

Щодо спрощеної
системи оподаткування

Шановний Василю Петровичу!

Роботодавці легкої промисловості схвально вітають запропоновану Державним комітетом регуляторної політики та підприємництва Концепцію вдосконалення спрощеної системи оподаткування.

Існування спрощеної системи оподаткування призвело до дроблення деяких середніх підприємств, створило умови для застосування схем уникнення від оподаткування, використання суб’єктів малого підприємництва – платників єдиного податку під час застосування схем мінімізації податкових зобов’язань підприємств, які застосовують загальну систему оподаткування.

Підтвердженням цього є той факт, що тільки у легкій промисловості на протязі дії Указу Президента України від 03.07.98 № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» кількість підприємств зросла з 776 одиниць до 10 тисяч. І це при тому, що чисельність працюючих у галузі за вказаний час зменшилась з 317 тис. осіб до 84 тисяч осіб (на 01.01.2010р.). Більшість таких підприємств переходять на спрощену систему оподаткування – єдиний податок або взагалі в тіньовий сектор виробництва, де заробітна плата виплачується неофіційно. У легкій промисловості у 2008 році середньомісячна заробітна плата 1-го працюючого становила 1039 грн., а у малому бізнесі – офіційно виплачується на рівні мінімальної заробітної плати, але з підприємств легкої промисловості постійно йде відтік кваліфікованих кадрів в тіньовий сектор економіки, які вже не повертаються на підприємства!

На середню зарплату тих же бюджетників та робітників в 2100 гривен начисляють податковий податок, внески в Пенсійний фонд та фонди страхування. В сумі вони досягають майже 55% від розміру самої зарплати, тобто 1155 грн. А фізичні особи- підприємці на єдиному та фіксованому податках платять від 50 до 200 гривень. При цьому ПДВ та податок на прибуток — нуль. За рахунок кого ці підприємці потім отримують 706 гривень мінімальної пенсії, користуються закладами освіти, медицини та ін.?

На одного працівника промисловості при середньомісячній зарплаті 2100 грн. припадає біля 45 тис.грн. податків на рік! Чисельність працюючих у промисловості на даний час становить вже 2,8 млн. осіб.

За рахунок працюючих в промисловості, на транспорті, зв’язку, будівництві, в сфері фінансової діяльності (біля 3,6 млн. чоловік) утримується вся бюджетна сфера чисельністю 3,5 млн. чоловік (медицина, освіта, управлінські кадри) + 2,4 млн. фіз.-осіб СПД та формуються кошти Пенсійного фонду.

Для порівняння: в радянські часи 3 (троє) працюючих забезпечували 1-го пенсіонера, зараз же – 14 млн.пенсіонерів і на одного працюючого припадає майже 2 пенсіонери!

В той же час основний податковий тягар лягає на вітчизняних виробників, які працюють в правовому податковому полі і повністю сплачують всі податки до державного бюджету і позабюджетних фондів на загальних умовах.

В малому бізнесі працює близько 3 млн. осіб, але в розрахунку на одного працівника сплачується податків максимально до 2,4 тис.грн. на рік, а це свідчить про те, що малий бізнес працює в «тіні». Чому ж така соціальна несправедливість створена на ринку України?

Зареєстровані у Верховній Раді України проекти Законів України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (реєстр. №№ 4112-1, 4112-2, 4549) є практично копіями Указу Президента про спрощену систему оподаткування та ніяким чином не спрямовані на удосконалення системи оподаткування, а приведені в них шкали доходів не містять економічних та аналітичних обґрунтувань для їх запровадження та продовжують тенденцію вирішення проблем окремих структур , а не держави в цілому .

А при розробці останнього проекту закону України «Про спрощену систему оподаткування» Радою підприємців при КМУ та опрацьованого міністерствами та відомствами, на жаль, не були залучені представники тих галузей промисловості, для яких діяльність фіз.осіб-підприємців створює нерівні умови конкуренції на внутрішньому ринку України на протязі останніх 10 років !

Час фінансової кризи вимагає прийняття більш жорстких, термінових та непопулярних дій, які змогли б не тільки зупинити падіння виробництва, але й надати можливість для розвитку промисловості.

На відміну від інших галузей промисловості системна криза в легкій промисловості почалася задовго до 2008 року. Наприклад, в 1990 році легка промисловість давала 20% валового національного продукту, 15% надходжень до бюджету і налічувала 750 тис. працюючих. На 01.01.2008р. доля легкої промисловості у валовому національному продукті склала 1,2%, надходження до бюджету – 0,4% і 109 тис. працюючих. І не дивлячись на це, легка промисловість змогла зберегти свій потенціал. Швейна галузь завдяки виробництву продукції за давальницькою схемою для іноземних замовників (90% обсягів виробництва) зберегла на Україні висококваліфіковані робочі кадри.

При щорічному зростанні споживання товарів легкої промисловості на 10-20%, імпортована продукція практично витіснила вітчизняний одяг і взуття (доля вітчизняної продукції на внутрішньому ринку – до 13%). В умовах присутності непрозорих схем розмитнення по заниженим інвойсам і контрабанді, продукція вітчизняних виробників виявилася неконкурентоздатною. При цьому, ємність внутрішнього ринку лише по одягу складає близько 50 млрд.грн.!

Проте ми усвідомлюємо, що процес прийняття такого роду рішень на сьогоднішній день ускладнений тією протидією, яку можуть організувати підприємці, що працюють на крупних ринках, і власники ринків.

За інформацією Держкомпідприємництва в 2008 році від 2,5 млн. підприємців в дохід держави поступило 2,0 млрд. грн., а це – 800 грн. в рік з розрахунку на 1 суб'єкта підприємницької діяльності. У легкій промисловості 109 тис. працюючих сплатили податків в сумі 1,2 млрд.грн. (внески до фондів соціального страхування, прибутковий податок, ПДВ, податок на прибуток), а це – 15200 грн. в рік на одного працюючого при середній місячній заробітній платі 1039 гривень!

Цифри говорять самі за себе – державі необхідне та вигідне виробництво! Можна Якщо не вживати заходів для створення рівних умов ведення бізнесу для всіх суб’єктів господарювання, але у такому разі – зрівняти правила гри і дати можливість легкій промисловості працювати по спрощеній системі оподаткування без обмежень товарообігу всім без виключення суб'єктам господарської діяльності, оскільки без запровадження касових апаратів при готівковій формі розрахунків все одно неможливо проконтролювати реальні товарні і грошові потоки підприємців!

1. Враховуючи вищезазначене, вважаємо за доцільне при підготовці аналітичної інформації по застосуванню єдиного податку та розробки проекту закону по спрощеній системі оподаткування:

   • провести окреме обговорення Концепції з представниками тих галузей промисловості, для яких діяльність фізичних осіб - підприємців (СПД) створює нерівні умови конкуренції на внутрішньому ринку ;
   • провести аналіз видів діяльності юридичних осіб, щодо яких застосовується спрощена система оподаткування з метою визначення тенденцій застосування в розрізі видів діяльності з 1998 по 2009рр. ;
   • провести аналіз діяльності фізичних осіб-підприємців на спрощеній системі оподаткування в сфері виробництва та продажу товарів легкої промисловості, для чого:

1. провести їх класифікацію щодо обсягів доходів в розрізі видів діяльності з 1998р. по 2009р. з метою визначення динаміки та тенденцій,
2. провести аналіз щодо обсягів імпорту товарів (в динаміці з 1998 по 2009рр.) та сплачених податків та зборів,
3. провести порівняльний аналіз сплачених податків та зборів з 1998 по 2009рр. фіз.особами-підприємцями та юр.особами на загальній системі оподаткування з метою визначення долі кожної із зазначених категорій у формуванні фондів соціального забезпечення суспільства.

Позиція роботодавців легкої промисловості сформована давно та залишається незмінною:

1. Спрощена система оподаткування для фізичних осіб тільки може розповсюджуватися на види економічної діяльності, які здійснюються без найманих працівників .
2. Обсяг виручки для юридичних осіб спрощеної системи оподаткування повинен бути збільшений, так як існуючий не дає можливості широкого застосування цієї системи в промисловості відповідно встановлених критеріїв.
3. Спрощена система оподаткування не може розповсюджуватися на суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність з оптової та роздрібної торгівлі товарами іноземного походження та у випадках використання імпортної складової при виробництві товарів і комплектуючих до них.

А взагалі – система оподаткування має бути єдиною та посильною для всіх суб’єктів господарювання!

Роботодавці легкої промисловості сподіваються на врахування позиції при розробці проекту Закону, який повинен забезпечити рівність, однакового підходу до суб’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов’язків щодо сплати податків і зборів згідно зі ст.3 Закону України «Про систему оподаткування», недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації,а також скасування всіх податкових пільг і преференцій для суб’єктів малого та середнього бізнесу.

З повагою,

Президент-голова правління В.А.Ізовіт